Майже чотири десятиліття після катастрофи на Чорнобильській АЕС гриби, особливо в Баварії, продовжують залишатися забрудненими радіоактивним цезієм.
Особливо постраждалі області – це Баварський ліс, територія навколо Інгольштадта, а також регіони в Альпах навколо Міттенвальда та Берхтесгаденської землі, повідомила Федеральна служба з охорони від радіоактивного опромінення (BfS) у понеділок у Зальцгіттері. За даними служби, після катастрофи в 1986 році найбільше радіоактивного цезію осідало на землю саме в цих районах Німеччини.
BfS досліджувало 165 видів грибів для щорічного звіту про гриби, зібрані на вибраних місцях в південній частині Німеччини.
Високі показники виявлені у різних видів грибів, таких як білянка, у жовтостебельних лисичок, звичайних червононогих підберезників, каштанових підберезників, чорноголових молочних капелюшків, вохряних сироїжок, пурпурових лакових лійок і в козячих.
З іншого боку, низькі концентрації радіоактивних речовин були виявлені, наприклад, у рудого дощовика, підберезника повстяного, підберезника заячого, зірчастого гігантського парашутиста або малини білої хохлатої.
Згідно з висновками президента BfS Інґе Пауліні, гриби, які надходять на ринок, повинні відповідати нормам для радіоактивного цезію-137. Її порада: перш ніж вживати зібрані самостійно гриби, слід добре їх перевірити та споживати у помірній кількості.
Для визначення контексту Федеральне управління пояснило: доросла людина, яка щотижня споживає страву з 200 г грибів з 2000 беккерелями цезію-137 на кілограм, отримує додаткову дозу випромінювання 0,27 мілізіверта на рік. Це відповідає приблизному навантаженню при 20 польотах з Франкфурта-на-Майні до Гран-Канарії.
За даними Німецького центру дослідження раку (DKFZ), цезій-137 може відкладатися в кістковій тканині і пошкоджувати генетичний матеріал. У довгостроковій перспективі це може призвести до раку кісток та лейкемії. Цезій-137 – це радіоактивний ізотоп, який не зустрічається в природі. Він утворюється, зокрема, при ядерному розкладі при роботі атомних електростанцій. Його період напіврозпаду становить близько 30 років.
