Евтаназія в Німеччині є темою, що викликає багато етичних і правових дискусій. Однак, відповідно до законодавства, розрізняють кілька форм евтаназії, зокрема активну, пасивну та непряму, кожна з яких має свої особливості та правове регулювання.
Активна евтаназія в Німеччині є забороненою. Цей тип евтаназії передбачає, що лікар або інша особа вводить пацієнту смертельну дозу речовини, що призводить до його смерті. У Німеччині ця практика є кримінальним правопорушенням, хоча в таких країнах, як Нідерланди, Люксембург, Іспанія та Бельгія, активна евтаназія є легальною за певних умов. В Німеччині таких практик не дозволяють, і на законодавчому рівні вони залишаються забороненими.
Асистоване самогубство, яке з’явилося після рішення Федерального конституційного суду Німеччини у лютому 2020 року, є юридичною сірою зоною. Це означає, що пацієнт може отримати допомогу у здійсненні самогубства, але в нього має бути активна роль у самому процесі. Наприклад, пацієнт може отримати смертельні ліки, але він сам приймає їх.
Пасивна евтаназія є дозволеною в Німеччині і включає в себе припинення медичних процедур, які підтримують життя пацієнта. Наприклад, відмова від штучної вентиляції легень, їжі або переливання крові. Якщо пацієнт висловлює своє бажання припинити таке лікування або вказує на волю не підтримувати своє життя через медичні процедури, лікарі мають право не здійснювати ці дії.
Непряма евтаназія також легальна в Німеччині, і вона зосереджена на знеболенні. У разі, коли пацієнт отримує ліки для полегшення болю, і ці ліки можуть прискорити його смерть, але головною метою є саме полегшення страждань, такий процес вважається допустимим.







