День усіх святих — релігійне свято, християни-католики сьогодні дня вшановують усіх святих, особливо тих, яких людство не визнало святими, тобто кожен вшановує своїх покійних родичів. Датою завжди є 1 листопада, тобто після Хеловіну та після Дня реформації. У Німеччині День усіх святих є державним святом лише в кількох федеральних землях, а саме в Баден-Вюртемберзі, Баварії, Північному Рейні-Вестфалії, Рейнланд-Пфальці та Саарі. На цих федеральних землях Німеччини 1 листопада є вільним від роботи днем. На іншій частині Німеччини сьогодні немає державного свята.
Крім традиційного богослужіння в церкві, у День усіх святих католицькі священнослужителі освячують прикрашені квітковими композиціями та численними свічками могили на кладовищах. Насправді цей звичай відноситься до наступного дня пам’яті – Дня усіх душ. Походження звичаю неоднозначне: дехто вважає, що свічка символізує вічне світло душі або призначена для захисту блукаючих душ, які вказують шлях до місця їхнього спочинку. Також поясненням цього звичаю є зігрівання душі померлого та вигнання злих духів.
Залежно від регіону сьогодні прийнято класти їжу та напої на могилу покійних. У Швабії хрещені батьки запікають своїм хрещеникам так звані душевні коси, У південній Німеччині хресні батьки під час хрещення дарують солодку випічку. На Мозелі ввечері прийнято їсти пшоняну кашу, яка звільняє з чистилища стільки душ, скільки зерен у мисці. На Майнці запалюють так свічку особливої форми. Деякі громади мають власні ринки до Дня всіх святих. Під час відвідування могил вдома залишають сухарі і воду, щоб нагодувати померлих. Ввечері запалюють у вітальні душевні вогні. У цей день не можна залишати нічого неприбраного, що могло б завдати болю блукаючим душам.
День всіх святих є тихим святом, на який діє так звана «заборона на танці», тобто заборонені публічні розважальні заходи.
