Українці мають право працювати дистанційно на німецькі компанії, проте порядок працевлаштування залежить від їхнього місця проживання та правового статусу. Якщо громадянин України перебуває на території Німеччини під тимчасовим захистом (Status nach §24 AufenthG), він може легально працювати, у тому числі віддалено, за наявності відповідного дозволу на роботу, який зазначений у посвідці на проживання.
Якщо ж українець проживає поза межами Німеччини, але виконує роботу дистанційно для німецького роботодавця, то правовий режим змінюється. У такій ситуації він не вважається «найманим працівником у Німеччині», і роботодавець зазвичай не зобов’язаний сплачувати німецькі соціальні внески. Натомість український працівник має самостійно декларувати доходи у своїй країні проживання. Такі випадки регулюються міжнародними податковими угодами між Україною та Німеччиною, щоб уникнути подвійного оподаткування.
Для тих, хто виконує віддалену роботу в Німеччині, діють ті самі трудові гарантії, що й для офісних працівників — зокрема, право на оплачувану відпустку, лікарняні та дотримання мінімальної заробітної плати (Mindestlohngesetz). При цьому роботодавець повинен забезпечити дотримання вимог щодо безпеки робочого місця навіть під час дистанційної роботи (джерело: Deutsches Arbeitsrecht).
Фахівці радять українцям, які працюють дистанційно на німецькі компанії, уважно перевіряти умови контракту: хто сплачує податки, у якій країні здійснюється страхування та який суд вважається компетентним у разі трудових спорів. У разі сумнівів варто звернутися до консультаційного центру для мігрантів або юриста з трудового права в Німеччині.






