З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Німеччина стала однією з ключових країн, які надали прихисток українським біженцям. Проте останнім часом фіксується нова тенденція — частина українців залишає Німеччину, обираючи для життя інші держави ЄС або повертаючись до України. Найчастіше ці переїзди починаються з великих міст, зокрема з Берліна.
Берлін, як столиця, спочатку був привабливим для багатьох через високий рівень соціальної підтримки, доступ до адміністративних сервісів, наявність української громади та волонтерських ініціатив. Водночас саме у Берліні українці стикаються з високою конкуренцією на ринку праці, браком житла за прийнятною ціною, а також тривалими чергами до інтеграційних курсів. У результаті багато хто змушений шукати кращі умови в інших країнах або регіонах.
За даними соціологічних досліджень, зокрема, проведених польськими центрами, близько 40% українців, які переїхали з Німеччини до Польщі, спочатку мешкали саме у Берліні. Біженці зазначають, що Польща пропонує простішу інтеграцію, нижчі витрати на проживання та близькість до України, що дозволяє частіше відвідувати рідних.
Варто також враховувати психологічний фактор. Велике мегаполісне середовище, де конкуренція та темп життя надзвичайно високі, виявляється виснажливим для тих, хто вже пережив війну та втрату дому. Багато українців, особливо з дітьми, шукають спокійніше середовище для адаптації, і саме це змушує їх покидати Берлін.
Хоча Берлін залишається важливим транзитним центром для українців у Європі, саме звідси найчастіше фіксується відтік до інших регіонів або країн, що свідчить про необхідність гнучкішої політики інтеграції та розподілу ресурсів не лише у столиці, а й по всій території Німеччини.