Нове міграційне законодавство не одразу запрацює належним чином

Заплановано, що заявники на притулок, які прибули до 29 березня 2023 року та мають кваліфікацію й претендують на підходящу вакансію роботи, можуть подати заявку на дозвіл на проживання як працевлаштовані особи. До цього потрібно було виїхати з країни та отримати робочу візу з-за кордону. Тепер потрібно лише скасувати заяву про отримання притулку.

Роботодавці та профспілки не очікують швидкого нівелювання дефіциту фахівців у Німеччині за рахунок нового закону про міграцію. «Закон про міграцію кваліфікованих працівників – це крок у правильному напрямку. Але треба зробити ще багато інших речей», – заявив президент роботодавців Райнер Дульгер німецькому прес-агентству в Берліні. 

Ясмін Фахімі, голова Німецької профспілкової федерації (DGB), сказала, що спрощення процедури міграції – це правильно. «Проте, декілька років потрібно чекати, поки ми відчуємо позитивні результати від кваліфікованої міграції».

Дульгер нагадав про перешкоди для фахівців з-за кордону, що приїжджають до Німеччини, наприклад, мовні бар’єри. «Часто виникають проблеми з пошуком житла та доглядом за дітьми», – сказав він. «У країнах, таких як Канада, існує гостра культура прийняття іноземців. Багато іноземних фахівців можуть подавати більшість своїх заяв та документів в електронному вигляді ще до прибуття в країну – зі швидкою поточною обробкою. У нас багато говорять і обіцяють, але мало що втілюють в життя».

Закон про міграцію фахівців, затверджений у червні, передбачає зокрема впровадження так званої “карти можливостей” на основі системи балів. Критеріями відбору є мовні навички, досвід роботи, вік та зв’язок із Німеччиною. Крім того, дозволено приїзд спеціалістів з інформаційних технологій, які можуть не мати вищої освіти, але мають певні кваліфікації.

Проблеми в освіті спеціалістів та використання штучного інтелекту

Зокрема, проблема пов’язана із великою кількістю молодих людей, які покидають школу без отримання професійного диплома. Це призводить до дефіциту кваліфікованих робітничих кадрів на ринку праці. З цією проблемою зв’язано понад 2,6 мільйона молодих дорослих, які потребують негайної кваліфікації.

Також слід звернути увагу на проблему низького середнього робочого часу жінок. Це пояснюється недостатньою інфраструктурою для догляду за дітьми, що ускладнює змогу багатьох жінок працювати в повний робочий день.

Зрештою, на думку Дульгера, одним із можливих виходів з дефіциту фахівців є цифрова трансформація. Він наголошує на переведенні багатьох рутинних робіт на системи штучного інтелекту, що звільнить людей від монотонних завдань. За його словами, стандартизація та автоматизація послуг та процедур в управлінні можуть зробити державні структури більш цифровими та ефективними.

Водночас, зусилля з навчання місцевих фахівців і покращення умов праці для жінок можуть стати ключовими факторами у подоланні дефіциту фахівців та забезпеченні стійкого розвитку економіки країни.